Системи наведення та керування визначають точність, ефективність і бойову цінність ракети. Саме вони відповідають за вибір траєкторії, корекцію курсу та враження цілі з мінімальним відхиленням.
Сучасні ракети використовують поєднання інерціальних, супутникових, радіолокаційних і оптико-електронних систем, що дозволяє діяти в умовах перешкод, протидії та зміни обстановки в реальному часі.
Система наведення аналізує положення ракети в просторі, визначає відхилення від заданого курсу та передає команди керування на рульові поверхні або вектор тяги двигуна.
Залежно від типу ракети, наведення може здійснюватися автономно або з використанням зовнішніх джерел даних — супутників, радарів або лазерних систем підсвічування цілі.
Ракета постійно визначає своє положення, швидкість і орієнтацію за допомогою гіроскопів, акселерометрів і навігаційних датчиків.
Обчислювальний блок порівнює поточну траєкторію з розрахунковою та визначає необхідні коригування для досягнення цілі.
Система керування змінює положення рулів, газодинамічних сопел або вектора тяги, забезпечуючи точний політ ракети.
Тип системи наведення визначає дальність застосування, точність ураження та стійкість ракети до радіоелектронної протидії. У сучасних зразках часто використовуються комбіновані рішення.
Працює автономно, без зовнішніх сигналів. Використовує гіроскопи та акселерометри для обчислення траєкторії польоту. Надійна, але з часом накопичує похибку.
Використовує сигнали глобальних навігаційних систем для високої точності. Забезпечує мінімальне відхилення, але може бути вразливою до глушіння.
Здійснює пошук і супровід цілі за допомогою радарів. Ефективне проти рухомих цілей та у складних метеоумовах.